вдумливий
ВДУМЛИВИЙ, а, е. 1. Здатний серйозно, зосереджено думати, мислити, заглиблюватися в суть чого-небудь. Обличчя здавалося вирізьбленим скупою на легкі ефекти рукою вдумливого артиста (Л. Укр., III, 1952, 664); Щорс - підтягнутий, дисциплінований, вдумливий офіцер, що знає своє діло (Скл., Легенд. начдив, 1957, 19); // В якому виражається серйозність, зосередженість. Третій подорожній, закутаний у парусиновий плащ,.. дивився вдумливими сивими очима на широкий краєвид (Коцюб., І, 1955, 196); Це ще зовсім молода, трохи сухорлява жінка з вдумливим блідуватим обличчям і проникливим поглядом (Баш, На землі.., 1957, 29).
2. Здійснений на основі глибокого, серйозного роздумування, вникнення в суть питання; продуманий. Парторганізація вдумливою розстановкою сил на робочих місцях створила умови для змагання між людьми (Вол., Самоцвіти, 1952, 184); Головна, істотна риса російських радянських перекладачів Шевченка - це вдумлива і вірна передача непохитного революційного духу поета (Рильський, III, 1956, 104).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вдумливий | вдумлива | вдумливе | вдумливі |
Родовий | вдумливого | вдумливої | вдумливого | вдумливих |
Давальний | вдумливому | вдумливій | вдумливому | вдумливим |
Знахідний | вдумливий, вдумливого | вдумливу | вдумливе | вдумливі, вдумливих |
Орудний | вдумливим | вдумливою | вдумливим | вдумливими |
Місцевий | на/у вдумливому, вдумливім | на/у вдумливій | на/у вдумливому, вдумливім | на/у вдумливих |