величність
ВЕЛИЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до величний 1, 2. Розповідає вітер: про Африку, про Єгипет, про його величність (Л. Укр., III, 1952, 729); Для світу на щастя, на вічність Мільйонами рук ми кладем Будов наших мирну величність, Несхитну, як стяг над Кремлем (Бажан, Роки, 1957, 265); Графиня Подибайлова промайнула з величністю по сходах (Н.-Лев., IV, 1956, 293).
2. у сполуч. із сл. ваша, його, її, їх. Титулування монархів і їх дружин при звертанні до них або в розмові про них. [Старий гість:] А що, дон Пабло? вже тепер нарешті покличе вас король до свого двору; - такого зятя тесть... [Д. Пабло:] Його величність не по зятях, а по заслузі цінить (Л. Укр., III, 1952, 349); - Ось бачите, ваша величність, - сказав гетьман [королеві], - я знаю свій народ, він боїться тільки вогню! (Ю. Янов., II, 1954, 124).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | величність | величності |
Родовий | величності, величности | величностей |
Давальний | величності | величностям |
Знахідний | величність | величності, величностей |
Орудний | величністю | величностями |
Місцевий | на/у величності | на/у величностях |
Кличний | величносте | величності |