вельможа
ВЕЛЬМОЖА, і, ч . 1. заст. Знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду (у феодальних і буржуазних державах). Старий єкатерининський вельможа князь Куракін.. умів вислуховувати і монарші обурення та гнів, і зворушливі відвертості (Кочура, Зол. грамота, 1960, 65); І од царів і од вельмож зоставсь якийсь огидний дрож (Тич., І, 1957, 178).
2. ірон . Про пихату, чванливу людину. [Ромодан:] Що це за вельможа такий тут об'явився? (Корн., II, 1955, 303); - Ви розмовляєте зі мною.. як бюрократ і вельможа! (Донч., VI, 1957, 524).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вельможа | вельможі |
Родовий | вельможі | вельможож |
Давальний | вельможі | вельможам |
Знахідний | вельможу | вельможож |
Орудний | вельможею | вельможами |
Місцевий | на/у вельможі | на/у вельможах |
Кличний | вельможе | вельможі |