вигодованець
ВИГОДОВАНЕЦЬ, нця, ч., розм. Той, хто вигодуваний, вихований ким-небудь. Зарозумілий вигодованець дружини князя Романа Ружинського, Софії, поводив себе не тільки як двоюрідний значно старшої за нього сестри (Ле, Хмельницький, І, 1957, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вигодованець | вигодованці |
Родовий | вигодованця | вигодованців |
Давальний | вигодованцеві, вигодованцю | вигодованцям |
Знахідний | вигодованця | вигодованців |
Орудний | вигодованцем | вигодованцями |
Місцевий | на/у вигодованці, вигодованцеві | на/у вигодованцях |
Кличний | вигодованцю | вигодованці |