вижлуктати
ВИЖЛУКТАТИ, аю, аєш і ВИЖЛУКТИТИ, кчу, ктиш, док., перех., вульг. Пожадливо або багато випити. Що було остатнє у пляшці, вижлуктав. [Демко] без чарки, нахильцем (Вовчок, VI, 1956, 264); Вони [поліцаї] й самогон той вижлуктять і останній хлібець твій з'їдять (Збан., Єдина, 1959, 50); Ділові люди впріли, непомітно вижлуктили дві пляшки коньяку, кожний сподівався, що співбесідник сп'яніє (Ю. Янов., І, 1954, 129).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вижлуктаю | вижлуктаємо |
2 особа | вижлуктаєш | вижлуктаєте |
3 особа | вижлуктає | вижлуктають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вижлуктав | вижлуктали |
Жіночий рід | вижлуктала | |
Середній рід | вижлуктало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вижлуктаймо | |
2 особа | вижлуктай | вижлуктайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вижлуктавши |