визичати
ВИЗИЧАТИ, аю, аєш, недок., ВИЗИЧИТИ, чу, чиш, док., перех., заст. Позичати що-небудь комусь, давати в борг. Я вдоволив його бажання, обіцяючи визичити потрібну книжку (Коб., III, 1956, 17); А людям хто ж зоре? Чи ж визичить граф машини? Визичить - якщо люди задурно орати підуть (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 172).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визичаю | визичаємо |
2 особа | визичаєш | визичаєте |
3 особа | визичає | визичають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визичатиму | визичатимемо |
2 особа | визичатимеш | визичатимете |
3 особа | визичатиме | визичатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | визичав | визичали |
Жіночий рід | визичала | |
Середній рід | визичало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визичаймо | |
2 особа | визичай | визичайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | визичаючи | |
Минулий час | визичавши |