виколювання
ВИКОЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. виколювати 1, 2.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виколювання | виколювання |
Родовий | виколювання | виколювань |
Давальний | виколюванню | виколюванням |
Знахідний | виколювання | виколювання |
Орудний | виколюванням | виколюваннями |
Місцевий | на/у виколюванні | на/у виколюваннях |
Кличний | виколювання | виколювання |