винахідниця
ВИНАХІДНИЦЯ, і, ж. Жін. до винахідник. - Нехай професор Дубко пошле на допомогу винахідниці когось із своїх асистентів (Руд., Вітер.., 1958, 383).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | винахідниця | винахідниці |
Родовий | винахідниці | винахідниць |
Давальний | винахідниці | винахідницям |
Знахідний | винахідницю | винахідниць |
Орудний | винахідницею | винахідницями |
Місцевий | на/у винахідниці | на/у винахідницях |
Кличний | винахіднице | винахідниці |