виписка
ВИПИСКА, и, ж. 1. Дія за знач. виписувати, виписати (у 1, 6 знач.). За столом завжди зустрічав їх [арештантів].., збивши на потилицю кашкета, веселий надзиратель Савченко, що порядкував випискою (Вас., І, 1959, 202).
2. Те, що виписане з тексту. Дякую теж за виписки з "Лялечки" (Коцюб., III, 1956, 230); Додому [Марійка] повернулась пізно з книжками і зошитом, заповненим виписками (Донч., V, 1957, 422); У Віктора не було інших документів, крім виписки із історії хвороби (Руд., Вітер.., 1958, 48).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виписка | виписки |
Родовий | виписки | виписок |
Давальний | виписці | випискам |
Знахідний | виписку | виписки |
Орудний | випискою | виписками |
Місцевий | на/у виписці | на/у виписках |
Кличний | виписко | виписки |