випрошуватися
ВИПРОШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИПРОСИТИСЯ, ошуся, осишся, док. 1. Просячи, домагатися дозволу на що-небудь (переважно на те, щоб кудись піти). Сагайдачний випрошувався тим часом у старшини: - Я вже старий!.. Може б кого іншого? (Мак., Вибр., 1956, 466); Гризлов давно випросився на фронт (Кучер, Чорноморці, 1956, 186).
2. тільки недок. Пас. до випрошувати. Випрошувався [для гри] батьківський старий циліндр (Моє життя в мист., 1955, 19).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випрошуюся | випрошуємося |
2 особа | випрошуєшся | випрошуєтеся |
3 особа | випрошується | випрошуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випрошуватимуся | випрошуватимемося |
2 особа | випрошуватимешся | випрошуватиметеся |
3 особа | випрошуватиметься | випрошуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | випрошувався | випрошувалися |
Жіночий рід | випрошувалася | |
Середній рід | випрошувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випрошуймося | |
2 особа | випрошуйся | випрошуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | випрошуючись | |
Минулий час | випрошувавшись |