вирячуватися
ВИРЯЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИРЯЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. 1. Широко розкритися від здивування, люті і т. ін. (про очі). Брови насупились, очі вирячились, - трохи він [становий] ними вогню не креше (Мирний, IV, 1955, 374); Очі полізли на лоба, вирячилися.., але зусиллям волі Пампушка примусив себе проковтнути нелюдський наїдок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 429).
2. Широко розкривати очі від здивування, люті і т. ін. - Не радився!! - вирячився Бубон. - Як же можна брати на себе таку річ? (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 156); Я вирячився; уста мої розкрилися, як у глухонімого (Л. Янов., І, 1959, 453); // на кого - що. Широко розкривши очі, дивитися на кого-, що-небудь: [Ліза:] Чого ти на мене вирячився! Давно бачив? (Коч., II, 1956, 156); Староста вирячився на Удовенка своїми косими, набряклими від злості очима (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 86).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирячуюся | вирячуємося |
2 особа | вирячуєшся | вирячуєтеся |
3 особа | вирячується | вирячуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вирячувався | вирячувалися |
Жіночий рід | вирячувалася | |
Середній рід | вирячувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирячуймося | |
2 особа | вирячуйся | вирячуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вирячувавшись |