вискотіння
ВИСКОТІННЯ, я, с. Дія за знач. вискотіти і звуки утворювані цією дією. Від того реготу й вискотіння, від тупоту ніг, від близькості розпалених тіл - кров вогнем розливалася, бажання рвалися на волю (Хотк., II, 1966, 100).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вискотіння | вискотіння |
Родовий | вискотіння | вискотінь |
Давальний | вискотінню | вискотінням |
Знахідний | вискотіння | вискотіння |
Орудний | вискотінням | вискотіннями |
Місцевий | на/у вискотінні | на/у вискотіннях |
Кличний | вискотіння | вискотіння |