витворний
ВИТВОРНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що примхливий. Справляють [ченці] собі ряси просторі, пишні, з тонкого єдвабу, такого витворного крою, що хоч би й на архієпископа (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 213).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | витворний | витворна | витворне | витворні |
Родовий | витворного | витворної | витворного | витворних |
Давальний | витворному | витворній | витворному | витворним |
Знахідний | витворний, витворного | витворну | витворне | витворні, витворних |
Орудний | витворним | витворною | витворним | витворними |
Місцевий | на/у витворному, витворнім | на/у витворній | на/у витворному, витворнім | на/у витворних |