вихорити
ВИХОРИТИ, рю, риш і ВИХРИТИ, вихрю, вихриш, недок. 1. перех. і неперех. Крутити що-небудь, чим-небудь, утворюючи вихор, вихори (див. вихор 1 1). Вітер.. рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив на всі сторони (Мирний, III, 1954, 11); Херсонські суховії вихрили хмари червоного рудного пилу на шляхах (Ле, С. Голубар, 1950, 5); А вже по дорогах лютує І вихрить снігами зима (Перв., II, 1958, 250); // Крутити швидко чим-небудь навколо себе.
2. перех. Крутити голову, схопивши за волосся. Бова з Полканом як водився, Один другого як вихрив (Котл., I, 1952, 170); - Він мене за чуба та як почав вихрити то направо, то наліво - трохи голови не зірвав з шиї (Н.-Лев., III, 1956, 41).
3. неперех. Те саме, що вихоритися 1. Тихо. Не вихорить метелиця. Чисте небо, і від того холоднішає повітря (Шиян, Магістраль, 1934, 137); Тремтливий диск пропелера рвав круг себе густе повітря, скажено вихрив, збиваючи бурю в ясний день (Кучер, Квітує жито, 1938, 139).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихорю | вихоримо |
2 особа | вихориш | вихорите |
3 особа | вихорить | вихорять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихоритиму | вихоритимемо |
2 особа | вихоритимеш | вихоритимете |
3 особа | вихоритиме | вихоритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вихорив | вихорили |
Жіночий рід | вихорила | |
Середній рід | вихорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вихорімо | |
2 особа | вихори | вихоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вихорячи | |
Минулий час | вихоривши |