вичунювати
ВИЧУНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИЧУНЯТИ, яю, яєш, док., розм. Ставати здоровим, одужувати (після хвороби, поранення і т. ін.). Підбадьорений доброю надією, юнак почав швидко вичунювати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 150); Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива - я вичуняла (Мирний, IV, 1955, 334); - Був ще двічі поранений.. Андрій-столяр. Усе ж вичуняв якось (Крот., Сини.., 1948, 23).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичунюю | вичунюємо |
2 особа | вичунюєш | вичунюєте |
3 особа | вичунює | вичунюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичунюватиму | вичунюватимемо |
2 особа | вичунюватимеш | вичунюватимете |
3 особа | вичунюватиме | вичунюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вичунював | вичунювали |
Жіночий рід | вичунювала | |
Середній рід | вичунювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичунюймо | |
2 особа | вичунюй | вичунюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вичунюючи | |
Минулий час | вичунювавши |