вміст
ВМІСТ (УМІСТ), у, ч. 1. Те, що є, міститься в чому-небудь. Коли сідав до стола, то цікавився вмістом чарок, стаканів і стопочок переважно (Сенч., Опов., 1959, 65).
2. Наявність якої-небудь речовини в складі чого-небудь. Внаслідок вмісту кофеїну, чай має тонізуючі властивості (Укр. страви, 1957, 284); // Кількість якоїсь речовини в складі чого-небудь. У твердих ярих пшениць вміст білків досягає 20% і більше (Колг. енц., І, 1956, 466); Зоотехнік артілі.. разом з обліковцем ферм веде систематичний облік удійності кожної корови і вмісту жиру в молоці (Колг. Укр., 4, 1958, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вміст | вмісти |
Родовий | вмісту | вмістів |
Давальний | вмістові, вмісту | вмістам |
Знахідний | вміст | вмісти |
Орудний | вмістом | вмістами |
Місцевий | на/у вмісті | на/у вмістах |
Кличний | вмісте | вмісти |
вмістити
ВМІСТИТИ див. вміщати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вміщу | вмістимо |
2 особа | вмістиш | вмістите |
3 особа | вмістить | вмістять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вмістив | вмістили |
Жіночий рід | вмістила | |
Середній рід | вмістило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вмістімо | |
2 особа | вмісти | вмістіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вмістивши |