віл
ВІЛ, вола, ч. Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. Іде Марко з чумаками. Ідучи співак, Не поспіша до господи - Воли попасає (Шевч., І, 1951, 322); Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг (Головко, II, 1957, 11); * Образно. Генеральський приказ [наказ], з нагайкою в руках, зробив до ладу своє діло. Він.. з завзятих степовиків попоробив покірних волів (Мирний, I, 1954, 98); * У порівн. Та чого це ти насупився, як віл перед обухом? (Мам., Тв., 1962, 107).
@ Вола б з'їв - дуже голодний. Здається, вола б з'їв... і черствий хліб здавався смачним! (Мирний, II, 1954, 145); Волам хвости крутити, зневажл. - виконувати примітивну, нескладну, часто брудну, низькооплачувану роботу. - Поголовував трохи і досить - йди волам хвости крутити, коли людьми управляти не вмієш (Збан., Переджнив'я, 1960, 146); Їхати (поїхати) як волами - їхати дуже повільно; Працювати (робити), як віл [у ярмі] - дуже важко й багато працювати. Сливе дві неділі робила Олександра, як віл у ярмі (Коцюб., І, 1955, 68); [Маруся:] А чим же тобі не добра Марта? Що всім годить та робить, як сірий віл? (Вас., III, 1960, 94); Чорний віл на ногу наступив див. наступати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віл | воли |
Родовий | вола | волів |
Давальний | волові, волу | волам |
Знахідний | вола | волів |
Орудний | волом | волами |
Місцевий | на/у волі, волові | на/у волах |
Кличний | воле | воли |
волити
ВОЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. заст., уроч. Бажати (в 1 знач.), хотіти. - Волимо Харитона! Харитін нехай буде в нас за панотця! - знов загуло з усіх боків (Н.-Лев., III, 1956, 10); Народний лине клич з широкого майдану, І братні грамоти вручаються Богдану,.. - Ми волим бути з ним, Із руським нашим братом (Мал., III, 1957, 278).
@ Волити волю, заст. - виконувати бажання. Мати любила його без пам'яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (Фр., V, 1951, 286); Моя (твоя і т. ін. ) воля волить - моє (твоє і т. ін.) право наказувати, розпоряджатися. - Яке право ти маєш зо мною битись, - кричав отаман [Миколі], - ти мені не пригонич і не хазяїн. Тут моя воля волить (Н.-Лев., II, 1956, 250).
2. діал. Воліти (в 2 знач.). Вона.. волить недоїсти, недоспати і зубами з холоду сікти, ніж би мала з ким-будь задертися (Фр., III, 1950, 113).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волю | волимо |
2 особа | волиш | волите |
3 особа | волить | волять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волитиму | волитимемо |
2 особа | волитимеш | волитимете |
3 особа | волитиме | волитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | волив | волили |
Жіночий рід | волила | |
Середній рід | волило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волімо | |
2 особа | воли | воліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | волячи | |
Минулий час | воливши |