враза
ВРАЗА1 (УРАЗА), и, ж., заст. Несправедливо заподіяна образа, прикрість. Вона ніколи не зносила врази й зневаги від братів і сестер (Коб., II, 1956, 306); [Рогач:] Та тут, як бачу, опріч сивовусих дідів, тільки блазні? [Глоба:] Боляче дошкуля, хвалю! [Деркач:] Митець на вразу! (Кроп., V, 1959, 166).
ВРАЗА2 див. ураза1.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | враза | врази |
Родовий | врази | враз |
Давальний | вразі | вразам |
Знахідний | вразу | врази |
Орудний | вразою | вразами |
Місцевий | на/у вразі | на/у вразах |
Кличний | вразо | врази |