відбрязкотіти
ВІДБРЯЗКОТІТИ, очу, отиш, док. Перестати брязкотіти. Відбрязкотіли по металу десь біля кузні молотки (Гонч., Вибр., 1959, 359).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відбрязкочу | відбрязкотимо |
2 особа | відбрязкотиш | відбрязкотите |
3 особа | відбрязкотить | відбрязкотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відбрязкотів | відбрязкотіли |
Жіночий рід | відбрязкотіла | |
Середній рід | відбрязкотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відбрязкотімо | |
2 особа | відбрязкоти | відбрязкотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відбрязкотівши |