відступницький
ВІДСТУПНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до відступник. Тут, уже на королівській службі,.. його кості швидко обросли відступницьким м'ясом (Стельмах, Хліб.., 1959, 18).
2. Стос. до відступництва. Партія викрила відступницьку, ворожу суть ідеї мирного співіснування в ідеологічній галузі (Ком Укр., 4, 1963, 63).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відступницький | відступницька | відступницьке | відступницькі |
Родовий | відступницького | відступницької | відступницького | відступницьких |
Давальний | відступницькому | відступницькій | відступницькому | відступницьким |
Знахідний | відступницький, відступницького | відступницьку | відступницьке | відступницькі, відступницьких |
Орудний | відступницьким | відступницькою | відступницьким | відступницькими |
Місцевий | на/у відступницькому, відступницькім | на/у відступницькій | на/у відступницькому, відступницькім | на/у відступницьких |