відтарабанити
ВІДТАРАБАНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. ірон. Швидко, але без інтонацій розповісти завчений текст. Треба було, не спиняючись, відтарабанити лекцію слово в слово (Тулуб, Людолови, І, 1957, 316); Черговий враз молитву одтарабанив (Тич., II, 1957, 31).
2. фам. Швидко віднести, відвезти, не дуже піклуючись про неушкодженість кого-, чого-небудь. [Старшина:] Як тільки засне, то ми його тоді насядемо, зв'яжемо і в холодну відтарабанимо (К.-Карий, І, 1960, 62); Уранці жеребчик сконав, а вночі Павло та Гаврило зідрали з нього шкуру і відтарабанили на скотомогильник (Тют., Вир, 1964, 514).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтарабаню | відтарабанимо |
2 особа | відтарабаниш | відтарабаните |
3 особа | відтарабанить | відтарабанять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відтарабанив | відтарабанили |
Жіночий рід | відтарабанила | |
Середній рід | відтарабанило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтарабаньмо | |
2 особа | відтарабань | відтарабаньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відтарабанивши |