вістовниця
ВІСТОВНИЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до вістовник. Хіба тільки зозулька, невтішна вістовниця, принесе звісточку, що її син бідолашний поліг серед чистого поля... (Мирний, І, 1949, 181); Осокорова пушинка біла У мою кімнату залетіла.. Мила госте, вістовниця літа! Я радий тебе вітати в себе (Вирган, В розп. літа, 1959, 183).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вістовниця | вістовниці |
Родовий | вістовниці | вістовниць |
Давальний | вістовниці | вістовницям |
Знахідний | вістовницю | вістовниць |
Орудний | вістовницею | вістовницями |
Місцевий | на/у вістовниці | на/у вістовницях |
Кличний | вістовнице | вістовниці |