гольтіпака
ГОЛЬТІПАКА, ГУЛЬТІПАКА, и, ч., зневажл. 1. Убога людина; голодранець. - Що се за чоловік, - каже стара.. Такий обірваний та обшарпаний, зовсім гультіпака, а дав тобі таляра! (Стор., І, 1957, 139); Сьогодні вранці так зневажливо розмовляла з ним. Але.. чому зневажливо? Чому? Тому, що гольтіпака він безхатній? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 242).
2. Нероба, ледар; гультяй. - Дуже, дуже багато швендяє сюди гольтіпак, що, нічого не вміючи і нічого не знаючи, туди хочуть за добрими людьми (Кв.-Осн., II, 1956, 248); Дію балади поет [П. Гулак-Артемовський] переніс в умови українського побуту. Пана Твардовського наділено характерними рисами українського багатого козака-гультіпаки, бешкетника (Іст. укр. літ., І, 1954, 167); // Уживається як лайливе слово. [Фесько:] Ах ти, підбрехачу! Ах ти, гольтіпако! Та почекай же ти, навчу я тебе, як мому [моєму] чоловікові брехню завдавати! (Фр., IX, 1952, 391).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гольтіпака | гольтіпаки |
Родовий | гольтіпаки | гольтіпак |
Давальний | гольтіпаці | гольтіпакам |
Знахідний | гольтіпаку | гольтіпак |
Орудний | гольтіпакою | гольтіпаками |
Місцевий | на/у гольтіпаці | на/у гольтіпаках |
Кличний | гольтіпако | гольтіпаки |