грабар
ГРАБАР1, грабаря, ч. Робітник на земляних роботах; землекоп. Колись бідарі ішли в грабарі, а тепер живуть у добрі (Укр.. присл.., 1955, 176); Найбільш характерним для відкритої розробки руд за часів царату був грабар з конякою та хлопчиком-підручним (Гірн. пром.., 1957, 8).
ГРАБАР2, я, ч., діал. Гробокопач. Грабарі стиха труну підняли, Бережно в землю її опустили, Яму зарили і горбик звели (Щог., Поезії, 1958, 419).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грабар | грабарі |
Родовий | грабаря | грабарів |
Давальний | грабареві, грабарю | грабарям |
Знахідний | грабаря | грабарів |
Орудний | грабарем | грабарями |
Місцевий | на/у грабарі, грабареві | на/у грабарях |
Кличний | грабарю | грабарі |