гуцикати
ГУЦИКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що гуцати. В уяві залишався колишній рідний образ матері, що гуцикала Лукію на колінах і співала їй пісень (Донч., III, 1956, 91); Бурчав мотор. Гуцикала машина. Стогнали й тихо лаялися люди (Загреб., Європа 45, 1959, 164); - Бережись! - кричить старий циган, гуцикаючи на низенькому вороному коникові (Чаб., Балкан. весна, 1960, 337).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуцикаю | гуцикаємо |
2 особа | гуцикаєш | гуцикаєте |
3 особа | гуцикає | гуцикають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуцикатиму | гуцикатимемо |
2 особа | гуцикатимеш | гуцикатимете |
3 особа | гуцикатиме | гуцикатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гуцикав | гуцикали |
Жіночий рід | гуцикала | |
Середній рід | гуцикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуцикаймо | |
2 особа | гуцикай | гуцикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гуцикаючи | |
Минулий час | гуцикавши |