дворовик
ДВОРОВИК, -а, ч. У слов'янській міфології – покровитель двору, помічник Домовика; добрий дух обійстя; бог, що охороняє від мору, пожежі, грабунку всю живність і все добро у дворі селянина; сприяв збагаченню, добробуту, щастю хлібороба; він завжди в дружбі тільки з козлом та собакою, інших тварин недолюблює, а птиці йому не підкоряються; особливо не терпить білих котів, білих собак і сивих коней; зовнішнім виглядом схожий на домовика, весь волохатий.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дворовик | дворовики |
Родовий | дворовика | дворовиків |
Давальний | дворовикові, дворовику | дворовикам |
Знахідний | дворовика | дворовиків |
Орудний | дворовиком | дворовиками |
Місцевий | на/у дворовику | на/у дворовиках |
Кличний | дворовику | дворовики |