дворушництво
ДВОРУШНИЦТВО, а, с. Діяльність або поведінка дворушника. В епілозі поеми [І. Франка «Похорон»] розкривається її основна ідея - засудження зрадництва, дворушництва українських буржуазних націоналістів (Іст. укр. літ., І, 1954, 530); Дипломатом він ніколи не був, вдаватися до тонкощів не вміє. Та й від тонкощів цих хоч трохи, а відгонить дворушництвом (Шовк., Інженери, 1956, 196).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дворушництво | дворушництва |
Родовий | дворушництва | дворушництв |
Давальний | дворушництву | дворушництвам |
Знахідний | дворушництво | дворушництва |
Орудний | дворушництвом | дворушництвами |
Місцевий | на/у дворушництві | на/у дворушництвах |
Кличний | дворушництво | дворушництва |