детонувати
ДЕТОНУВАТИ1, ує, недок. і док. Піддаватися детонації (див. детонація1). Під час випробування моторів з підвищеним тиском виявилось, що для цих моторів потрібний новий бензин, який би не детонував (Нафта.., 1951, 18); * Образно. Б'ють гармати і детонують всі кінці землі (Тич., І, 1957, 123).
ДЕТОНУВАТИ2, ую, уєш, недок. і док. Відхилятися від правильного тону в музиці, співі; фальшивити. Він був середній музикант. Часто детонував (Моє життя в мист., 1955, 27).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | детоную | детонуємо |
2 особа | детонуєш | детонуєте |
3 особа | детонує | детонують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | детонуватиму | детонуватимемо |
2 особа | детонуватимеш | детонуватимете |
3 особа | детонуватиме | детонуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | детонував | детонували |
Жіночий рід | детонувала | |
Середній рід | детонувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | детонуймо | |
2 особа | детонуй | детонуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | детонуючи | |
Минулий час | детонувавши |