джерґотати
ДЖЕРГОТАТИ, очу, очеш і ДЖЕРГОТІТИ, очу, отиш, недок. 1. Те саме, що деренчати. Тихенько, по-джмелиному, джерготів дріт, тонко-тонко скреготали обценьки й ножиці (Коз., Серце матері, 1947, 53); // Цвірінькати, щебетати, цвірчати, сюрчати (про птахів і комах). Щебечуть і джерготять пташки та шурхають ящірки в траві (Вовчок, І, 1955, 100); Заходилися цвірінчати, джерготіти, путькати різні птахи (Ю. Янов., І, 1954, 291).
2. Говорити швидко, нерозбірливо або незрозуміло. Харитон крутився біля них дзигою і джерготів Данилові в вухо (Смолич, Мир.., 1958, 21); Дівчатка і почали вбиратись.. Джергочуть коло мене, а мені вже так жалко, що й словечка не скажу (Вовчок, І, 1955, 5).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | джерґочу | джерґочемо |
2 особа | джерґочеш | джерґочете |
3 особа | джерґоче | джерґочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | джерґотатиму | джерґотатимемо |
2 особа | джерґотатимеш | джерґотатимете |
3 особа | джерґотатиме | джерґотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | джерґотав | джерґотали |
Жіночий рід | джерґотала | |
Середній рід | джерґотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | джерґочімо | |
2 особа | джерґочи | джерґочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | джерґочучи | |
Минулий час | джерґотавши |