дзизнути
ДЗИЗНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех. Однокр. до дзизкати. Один камінь поуз голову дзизнув, а один у праве плече дав (Вовчок, І, 1955, 159); Над вухом дзизнув.. комар (Епік, Тв., 1958, 372); Куля дзизнула зовсім низько (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 478).
2. перех., перен. Сильно ударити. Не знаю,.. як він дзизнув мене. Розкрив очі аж у медсанбаті (Хижняк, Невгамовна, 1961, 173); 3 якою насолодою дзизнув би він оцього самозакоханого, підпилого, безжурного поліцая! (Автом., Так народж. зорі, 1960, 134).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзизну | дзизнемо |
2 особа | дзизнеш | дзизнете |
3 особа | дзизне | дзизнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дзизнув | дзизнули |
Жіночий рід | дзизнула | |
Середній рід | дзизнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дзизнімо | |
2 особа | дзизни | дзизніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | дзизнувши |