диктат
ДИКТАТ, ч. 1. род. у. Політика нав'язування, диктування своїх умов, вимог з боку уряду сильної імперіалістичної країни урядові слабішої країни; // перен. Влада диктатора. Американські капіталісти хотіли б підгорнути під свою владу, під свій диктат капіталістів усіх інших країн (Смолич, VI, 1959, 490); // рідко. Те саме, що диктатор 1. Павлик засвоїв собі тон диктата (Кол., Терен.., 1959, 348).
2. род. а. Угода, договір між урядами країн, коли сильніша країна диктує свою волю слабішій всупереч її бажанню. Франц терпляче вислухував запальні промови про «безсмертність тевтонського духу» і про велику образу, якої було завдано Німеччині версальським диктатом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 129).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | диктат | диктати |
Родовий | диктату | диктатів |
Давальний | диктатові, диктату | диктатам |
Знахідний | диктат | диктати |
Орудний | диктатом | диктатами |
Місцевий | на/у диктаті | на/у диктатах |
Кличний | диктате | диктати |