дикція
ДИКЦІЯ, ї, ж. Манера вимовляти слова; вимова. Сценічна художня мова вимагає ясної чіткої вимови звуків, слів, фраз, тобто - досконалої дикції (Худ. чит.., 1955, 28); Марія Іванівна Литвиненко-Вольгемут у партії Одарки виявила не тільки свій прекрасний голос, не тільки бездоганну дикцію, але й першорядні комедійні здібності (Рильський, III, 1955, 366).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дикція | дикції |
Родовий | дикції | дикцій |
Давальний | дикції | дикціям |
Знахідний | дикцію | дикції |
Орудний | дикцією | дикціями |
Місцевий | на/у дикції | на/у дикціях |
Кличний | дикціє | дикції |