дипломований
ДИПЛОМОВАНИЙ, а, е. Який одержав, має диплом (у 1 знач.). Він не тільки дипломований чоловік, він, без сумніву, талановитий (Фр., III, 1950, 256); На ХПЗ [харківському паровозному заводі] в перші роки Радянської влади не було і десятка дипломованих інженерів, а тепер їх тут сотні (Рад. Укр., 17.Х 1961, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дипломований | дипломована | дипломоване | дипломовані |
Родовий | дипломованого | дипломованої | дипломованого | дипломованих |
Давальний | дипломованому | дипломованій | дипломованому | дипломованим |
Знахідний | дипломований, дипломованого | дипломовану | дипломоване | дипломовані, дипломованих |
Орудний | дипломованим | дипломованою | дипломованим | дипломованими |
Місцевий | на/у дипломованому, дипломованім | на/у дипломованій | на/у дипломованому, дипломованім | на/у дипломованих |