добродійник
ДОБРОДІЙНИК, а, ч. Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; протилежне лиходій. - Як благородний, хоча й бідний шляхтич, я не можу звести руку на свого добродійника (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50); Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (Мур., Свіже повітря.., 1962, 175).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | добродійник | добродійники |
Родовий | добродійника | добродійників |
Давальний | добродійникові, добродійнику | добродійникам |
Знахідний | добродійника | добродійників |
Орудний | добродійником | добродійниками |
Місцевий | на/у добродійнику, добродійникові | на/у добродійниках |
Кличний | добродійнику | добродійники |