довбешка
ДОВБЕШКА, и, ж. 1. Дерев'яний молоток або взагалі замашна палиця з потовщенням на кінці. Дід Панас луснув щуку по голові довбешкою. Риба зітхнула.. й простяглася (Н.-Лев., І, 1956, 60); Він.. перестругував глину, раніш розмочену й збиту дерев'яною довбешкою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 328); * У порівн.Страшно й глянуть на його постать: плечі й груди, як башта, кулаки, як дві довбешки (Стор., І, 1957, 338).
2. перен. лайл. Те саме, що довбня 2. - Ні, ти тільки подумай, ти тільки глянь на цю дурепу? - кричала вона до Ганни, маючи на увазі Нюсю. - Я їй кажу: «Ти б тільки подумала собі, порожня довбешко!» (Коз., Сальвія, 1956, 340); // зневажл. Те саме, що голова 1. - А тепер гризи кулаки та бий себе по дурній довбешці, щоб аж розтріскалася тобі! (Вільде, Сестри.., 1958, 153).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довбешка | довбешки |
Родовий | довбешки | довбешок |
Давальний | довбешці | довбешкам |
Знахідний | довбешку | довбешки |
Орудний | довбешкою | довбешками |
Місцевий | на/у довбешкі | на/у довбешках |
Кличний | довбешко | довбешки |