дофін
ДОФІН, -а, ч. З 12-го ст. – спадкоємний титул феодальних володарів графств на південному сході Франції; від середини 14-го ст. – титул спадкоємців французького престолу, скасований в 1830 р.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дофін | дофіни |
Родовий | дофіна | дофінів |
Давальний | дофінові, дофіну | дофінам |
Знахідний | дофіна | дофінів |
Орудний | дофіном | дофінами |
Місцевий | на/у дофіні, дофінові | на/у дофінах |
Кличний | дофіне | дофіни |