дочуватися
ДОЧУВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ДОЧУТИСЯ, уюся, уєшся, док., розм. 1. Напружувати слух, щоб чути; прислухатися. Берега дійшовши, я схиливсь на йому, В шелестіння травки дочуваться став (Щог., Поезії, 1958, 357); // Те саме, що почути. А ж тепер дочувся Семен, що там спереду на підвищенні хтось говорив і то голосно (Март., Тв., 1954, 114).
2. Дізнаватися про кого-, що-небудь з розповідей, чуток і т. ін. Я дочувався, що про їх [них] Почнуть між миром говорити (Щог., Поезії, 1958, 262); Коли дочувся про те, що діялося по Семиградді, - на собі волосся рвав з досади (Ле, Наливайко, 1957, 192).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочуваюся | дочуваємося |
2 особа | дочуваєшся | дочуваєтеся |
3 особа | дочувається | дочуваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочуватимуся | дочуватимемося |
2 особа | дочуватимешся | дочуватиметеся |
3 особа | дочуватиметься | дочуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дочувався | дочувалися |
Жіночий рід | дочувалася | |
Середній рід | дочувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочуваймося | |
2 особа | дочувайся | дочувайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дочуваючись | |
Минулий час | дочувавшись |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочуваюся | дочуваємося |
2 особа | дочуваєшся | дочуваєтеся |
3 особа | дочувається | дочуваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочуватимуся | дочуватимемося |
2 особа | дочуватимешся | дочуватиметеся |
3 особа | дочуватиметься | дочуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дочувався | дочувалися |
Жіночий рід | дочувалася | |
Середній рід | дочувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочуваймося | |
2 особа | дочувайся | дочувайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дочуваючись | |
Минулий час | дочувавшись |