доїдливий
ДОЇДЛИВИЙ, а, е, діал. Надокучливий; набридливий. А їй же прийдеться.. півроку слухати доїдливих речей, єхидного реготу... (Мирний, III, 1954, 78).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | доїдливий | доїдлива | доїдливе | доїдливі |
Родовий | доїдливого | доїдливої | доїдливого | доїдливих |
Давальний | доїдливому | доїдливій | доїдливому | доїдливим |
Знахідний | доїдливий, доїдливого | доїдливу | доїдливе | доїдливі, доїдливих |
Орудний | доїдливим | доїдливою | доїдливим | доїдливими |
Місцевий | на/у доїдливому, доїдливім | на/у доїдливій | на/у доїдливому, доїдливім | на/у доїдливих |