другорічник
ДРУГОРІЧНИК, а, ч. Той, хто залишений на другий рік у цьому ж класі, на цьому ж курсі. Васько Дягіль, вічний другорічник, певне, уроком цікавився менше, ніж його дід (Збан., Малин. дзвін, 1958, 82); Передові учителі і школи своїм трудом довели, що скрізь можна працювати без другорічників (Літ. газ., 31.VIII 1950, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | другорічник | другорічники |
Родовий | другорічника | другорічників |
Давальний | другорічникові, другорічнику | другорічникам |
Знахідний | другорічника | другорічників |
Орудний | другорічником | другорічниками |
Місцевий | на/у другорічнику, другорічникові | на/у другорічниках |
Кличний | другорічнику | другорічники |