дубинка
ДУБИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дубина 1, 3, 4. А зимою холодно, Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, сину, робити?» «А що ж, - кажу, - тра [треба] комусь їхати в дубинку!» (Рудан., Тв., 1956, 104); * Образно. В літературній критиці не можна терпіти ні солодкого єлею, ні замашної дубинки (Про багатство л-ри, 1959, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дубинка | дубинки |
Родовий | дубинки | дубинок |
Давальний | дубинці | дубинкам |
Знахідний | дубинку | дубинки |
Орудний | дубинкою | дубинками |
Місцевий | на/у дубинці | на/у дубинках |
Кличний | дубинко | дубинки |