дудніння
ДУДНІННЯ, я, с. Дія за знач. дудніти і звуки, утворювані цією дією. Як тільки з далекого кута села.. розлягалось його [бубна] глухе дудніння, вона вискакувала надвір, прислухалась, намагалась вгадати, в чийому дворі справляють весілля (Коцюб., II, 1955, 30); Ще досить пройшов Василько понад потоком, поки почув дудніння дерева, яке спускали з гори (Турч., Зорі... 1950, 317).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дудніння | дудніння |
Родовий | дудніння | дуднінь |
Давальний | дуднінню | дуднінням |
Знахідний | дудніння | дудніння |
Орудний | дуднінням | дудніннями |
Місцевий | на/у дуднінні | на/у дудніннях |
Кличний | дудніння | дудніння |