дурноголовий
ДУРНОГОЛОВИЙ, а, е, розм. Те саме, що дурний 1. - Через якогось дурноголового розбишаку і я маю голодним сидіти? - блимнув очима [Терентій] на запечалене округле обличчя дружини (Стельмах, Хліб.., 1959, 115); Ольга, зціпивши зуби, тамувала гнів. Що їй до цих дурноголових паненят? (Кач., II, 1958, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дурноголовий | дурноголова | дурноголове | дурноголові |
Родовий | дурноголового | дурноголової | дурноголового | дурноголових |
Давальний | дурноголовому | дурноголовій | дурноголовому | дурноголовим |
Знахідний | дурноголовий, дурноголового | дурноголову | дурноголове | дурноголові, дурноголових |
Орудний | дурноголовим | дурноголовою | дурноголовим | дурноголовими |
Місцевий | на/у дурноголовому, дурноголовім | на/у дурноголовій | на/у дурноголовому, дурноголовім | на/у дурноголових |