егоїстичний
ЕГОЇСТИЧНИЙ, а, е. Який турбується тільки про себе, про свої особисті інтереси. Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого, егоїстичного боярства, що живе тільки для себе, для своїх вузьких, класових інтересів, - з нижчим, біднішим класом народу (Коцюб., III, 1956, 39); [Юля:] Мій батько, на жаль, егоїстична людина і не зносить, коли йому заперечують (Мороз, П'єси, 1959, 156); // Пройнятий егоїзмом. Сам господар має вдачу зроду.. досить егоїстичну і непривітну (Л. Укр., V, 1956, 387); Може, не відразу зрозуміють.., що в основі її рішення - егоїстичне прагнення самій бути врятованою (Вільде, Сестри.., 1958, 425).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | егоїстичний | егоїстична | егоїстичне | егоїстичні |
Родовий | егоїстичного | егоїстичної | егоїстичного | егоїстичних |
Давальний | егоїстичному | егоїстичній | егоїстичному | егоїстичним |
Знахідний | егоїстичний, егоїстичного | егоїстичну | егоїстичне | егоїстичні, егоїстичних |
Орудний | егоїстичним | егоїстичною | егоїстичним | егоїстичними |
Місцевий | на/у егоїстичному, егоїстичнім | на/у егоїстичній | на/у егоїстичному, егоїстичнім | на/у егоїстичних |