емо
ЕМО, невідм., ч. Стиль музики, що виник в середині 80-х років із хардкор-панку; за час існування дуже змінився і урізноманітнився, розділившись, в свою чергу, на піджанри; характерними ознаками емо-стилю є надривний вокал від крику до плачу і стогону; в залежності від напрямку, музика може бути мелодійною і повільною з вклиненням жорстких гітарних рифів або жорсткою і динамічною, аж до «стіни шуму»; майже всі пісні носять глибокий лірично-романтичний характер; також цей термін використовується для опису слухачів цієї музики; термін з'явився у середині 1980-х рр.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | емо | емо |
Родовий | емо | емо |
Давальний | емо | емо |
Знахідний | емо | емо |
Орудний | емо | емо |
Місцевий | на/у емо | на/у емо |
Кличний | емо | емо |