жалість
ЖАЛІСТЬ, лості, ж. 1. Співчутливе ставлення до чужого горя, переживання; жаль, жалощі. Де вже його в ката тут шукати тії жалості, коли тільки й думки - як би з другого жили вимотати (Мирний, III, 1954, 79); Так трапилося [Свириду], що не з кохання, а з жалості одружився на молодій удовиці (Стельмах, II, 1962, 16).
@ Жалість бере за серце кого - співчуття, жаль відчуває хто-небудь. Подивлюсь бувало на неї [Стасю].., а самого чомусь жалість бере за серце: тоненька, як тільки од вітру не зломиться (Мур., Бук. повість, 1959, 51).
2. рідко. Почуття скорботи, печалі, туги, смутку. - Їсти, ні пити не хочу, З тяжкої жалості плачу (Фр., XIII, 1954, 256); Невеселі то картини [праці у салогоні різника]..; глибоко, як куля, засідають вони у вашім серці, піднімають усю жалість зо дна (Мирний, І, 1954, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жалість | жалості |
Родовий | жалості, жалости | жалостей |
Давальний | жалості | жалостям |
Знахідний | жалість | жалості |
Орудний | жалістю | жалостями |
Місцевий | на/у жалості | на/у жалостях |
Кличний | жалосте | жалості |