жбухати
ЖБУХАТИ, ає, недок., розм. 1. З силою вириватися звідкись; виходити на поверхню (перев. про вогонь). Тут огонь жбухає, як із пекла (Фр., 1,1955, 54); [Альтмаєр (відтикає пробку зі стола, в лице йому жбухає вогонь): ] Горю! Горю! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 89).
2. Падати, валитися, литися з великою силою. Дощ мов із цебра жбухав на землю (Фр., І, 1955, 266).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жбухаю | жбухаємо |
2 особа | жбухаєш | жбухаєте |
3 особа | жбухає | жбухають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жбухатиму | жбухатимемо |
2 особа | жбухатимеш | жбухатимете |
3 особа | жбухатиме | жбухатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жбухав | жбухали |
Жіночий рід | жбухала | |
Середній рід | жбухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жбухаймо | |
2 особа | жбухай | жбухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | жбухаючи | |
Минулий час | жбухавши |