жіноцький
ЖІНОЦЬКИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що жіночий 1, 2. Тонкі жіноцькі голоси зливались гарно й до ладу з чоловічими в піснях (Н.-Лев., І, 1956, 374); На старість на жіноцьку Я роботу перейшов! (Фр., X, 1954, 23); Ходила [Марина] - всупереч законам жіноцької грації - широким кроком, інколи, в пориві, навіть підбігаючи на ходу (Смолич, Мир.., 1958, 44).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жіноцький | жіноцька | жіноцьке | жіноцькі |
Родовий | жіноцького | жіноцької | жіноцького | жіноцьких |
Давальний | жіноцькому | жіноцькій | жіноцькому | жіноцьким |
Знахідний | жіноцький, жіноцького | жіноцьку | жіноцьке | жіноцькі, жіноцьких |
Орудний | жіноцьким | жіноцькою | жіноцьким | жіноцькими |
Місцевий | на/у жіноцькому, жіноцькім | на/у жіноцькій | на/у жіноцькому, жіноцькім | на/у жіноцьких |