забунтувати
ЗАБУНТУВАТИ, ую, уєш, док. Почати бунтувати. Царська гвардія з масонами забунтувала... (Мирний, І, 1949, 215); Дід Улас так і казав: це добре, що хоч шляхтич забунтував проти воєводи. Людей до гурту збере (Ле, Наливайко, 1957, 61); * Образно. Йому було жаль сестри, і глуха неприязнь до винуватця її горя піднялась у ньому, глухо забунтувала (Кол., Терен.., 1959, 312).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забунтую | забунтуємо |
2 особа | забунтуєш | забунтуєте |
3 особа | забунтує | забунтують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забунтував | забунтували |
Жіночий рід | забунтувала | |
Середній рід | забунтувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забунтуймо | |
2 особа | забунтуй | забунтуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | забунтувавши |