забухати
ЗАБУХАТИ, аю, аєш, док. Почати бухати (у 1-3 знач.). Заскрипіли ворота, загавкали собаки, забухали об груддя чоботи (Тют., Вир, 1964, 361); В мене забухало від радості серце (Збан., Єдина, 1959, 241); Хтось, невідомий, підпалив його [панський двір], і він забухав полум'ям (Козл., На переломі, 1947, 41).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забухаю | забухаємо |
2 особа | забухаєш | забухаєте |
3 особа | забухає | забухають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забухав | забухали |
Жіночий рід | забухала | |
Середній рід | забухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забухаймо | |
2 особа | забухай | забухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | забухавши |