загашувати
ЗАГАШУВАТИ, ую, уєш і рідко ЗАГАШАТИ, аю, аєш, недок., ЗАГАСИТИ, ашу, асиш, док., перех. 1. Припиняти горіння чого-небудь; гасити. Загасив [Мина] свічку й каганець, вийшов у сіни (Н.-Лев., II, 1956, 117); Три дні й три ночі, не втихаючи, палало; на четвертий день випав дощ і загасив пожежу (Мирний, IV, 1955, 248); Він з притиском загасив цигарку в попільниці (Бойч., Молодість, 1949, 308).
2. перен. Не давати розвиватися чому-небудь, заглушати, стримувати щось. Прохор затаїв глибоку образу та злість на Карпа. Душа його сповнилася ревнощами і гнівом, який не в силі він був загасити в собі (Шиян, Баланда, 1957, 26); - Ну, годі вже, годі, - примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Тют., Вир, 1964, 237); - Як вам недобре, покиньте... - порадила Ксеня і, одвернувшись до містка, загасила злу усмішку (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 129); //Гамувати що-небудь. Як у літню спеку, на безводді, надибавши невеличку течію бігучої води.., припадає чоловік до неї, щоб загасити свою пекучу згагу, - так Христя з згагою прислухалася до того вечірнього клекоту... (Мирний, III, 1954, 112).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загашую | загашуємо |
2 особа | загашуєш | загашуєте |
3 особа | загашує | загашують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загашуватиму | загашуватимемо |
2 особа | загашуватимеш | загашуватимете |
3 особа | загашуватиме | загашуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загашував | загашували |
Жіночий рід | загашувала | |
Середній рід | загашувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загашуймо | |
2 особа | загашуй | загашуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | загашуючи | |
Минулий час | загашувавши |